«Використання методів інтерактивного навчання для формування компетентностей учнів на уроках математики».
Те, що я чую, я забуваю;
Те, що я бачу й чую, - я трохи пам'ятаю;
Те, що я чую, бачу й обговорюю, - я починаю розуміти;
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю навичок;
Коли я передаю знання іншим - стаю майстром.
Автор-педагог античних часів.
В умовах сучасної школи, коли в центрі шкільної парадигми є дитина, а головним завданням кожного вчителя – формування всебічно розвинутої гармонічної особистості, все більше набуває актуальності застосування сучасних технології навчання, що враховують індивідуальність кожного учня.
Однією із таких форм є інтерактивні технології, що сприяють збагаченню і розвитку творчого потенціалу як вчителя так і учня, розкриттю здібностей дитини, бажання і уміння вчитися, творити, відчувати радість пізнання.
Метою педагогічної діяльності педагога є забезпечення необхідного рівня засвоєння систематизованих знань з математики через розвиток комунікативної компетентності, формування здібностей до самоосвіти, потреби в самовдосконаленні.
У зв'язку з цією метою визначається моя мета педагогічної діяльності:
1) забезпечення якості засвоєння знань з математики;
2) забезпечення розвитку комунікативної компетентності;
3) розвиток загальноосвітніх умінь та навичок;
4) організація діяльності учнів, що спрямована на самореалізацію особистості.
Технологія досвіду відображає розв'язання цих завдань у навчальному процесі, але відомий у теорії та практиці досвід створення педагогічних технологій, орієнтований на формування особистості учнів, не завжди може бути використаний конкретним учителем, оскільки освіта на особистісному рівні — це змістовне, суб'єктивне сприйняття дійсності, і жодна предметна діяльність не гарантує утворення «вимагаючого» змісту. Як зазначає сучасна педагогіка та психологія, стверджувати про технологію впливу на особистість можна лише з високою ймовірністю умовності, розуміючи, що особистість завжди виступає діючим об'єктом, співучасником, ініціатором процесу своєї освіти.
Тому, виходячи з вищезазначеного я намагаюсь у своїй роботі вирішувати одночасно три завдання:
• конкретно-пізнавальне, яке пов'язане з безпосередньою навчальною діяльністю;
• комунікативно-розвивальне, у процесі якого формуються основні навички спілкування всередині і за межами цієї групи;
• соціально-орієнтоване, у процесі якого виховуються громадянські якості, необхідні для адекватної соціалізації індивіда в суспільстві.
Розв'язуючи ці завдання на уроці з використанням методів інтерактивного навчання ми разом з учнями проходимо шість етапів:
• підготовчий етап;
• перший етап — створення проблемної ситуації;
• другий етап — формування навчальних груп;
• третій етап — організація навчальної діяльності учнів у групах;
• четвертий етап — презентація групових розв'язань;
• п'ятий етап — рефлексія проведеного заняття.
На підготовчому етапі оцінюю суб'єктивний досвід учня. Учень будь-якого віку починає навчання не з «чистого аркуша», він уже має життєвий досвід, знання, інтереси. Школяр вибірково сприймає все, що надходить до нього із зовнішнього середовища. Далеко не всі поняття, організовані за всіма правилами наукової та педагогічної логіки, засвоюються учнями, а тільки ті, що мають зв'язок із життєвим досвідом. Роблю це за допомогою «матедиків» (математичних диктантів) у середній ланці, за допомогою бесіди-діалога та бліцопитування серед старшокласників.
На першому етапі головними методами є проблемні методи, а моя головна мета — залучити учнів до розв'язання створених проблемних ситуацій. Проблемні ситуації в навчальній діяльності дозволяють виявити наявність або відсутність визначених знань за тими чи іншими питаннями. (Додаток № проект з теми «Чи потрібна похідна людині? »). Ядром проблемної ситуації повинні бути якісь значимі для людини розбіжності, протиріччя. Складається ситуація, яка відома під назвою ситуація розриву. Так, наприклад, під час порівняння кубів та квадратів чисел, які знаходяться в проміжку (0;1), виявляється, що куб числа менший від квадрата відповідного числа. Це суперечить усталеному стереотипу — куб числа завжди більший, ніж його квадрат. Такий стереотип сформувався тому, що вивчення кубів та квадратів базувалося на натуральних числах (5 клас).
Другий етап — об'єднання навчальних груп. Існує два основних способи формування груп за бажання та під керівництвом учителя. Переваги створення груп на основі інтересів очевидні: формується атмосфера, яка налаштовує на спілкування, знімається напруження, закріплюється «почуття ліктя», впевненості та підтримки тощо. На перших заняттях за технологією інтерактивного навчання тільки цей підхід, безперечно, повинен бути
домінуючим у створенні груп.
Але в ньому наявні й суттєві недоліки: створені групи не рівнозначні за кількістю та якістю
знань, а отже, може виникнути ситуація бездіяльності, коли інтерес до спілкування витісняє навчальні цілі.
Тому Г. А. Цукерман пропонує об'єднувати дітей у групи «з урахуванням їхніх особистих нахилів». «Слабкому» учню потрібний не стільки «сильний учень», скільки терплячий.
Враховуючи всі аспекти, я користуюся різними методами для створення навчальних груп, незважаючи на те що організаційний момент громіздкий. (Додаток№1 другий етап уроку). Варіанти вільного розподілу учнів у групах:
• учитель називає тільки кількість (наприклад, 3 учні);
• учні, входячи до класу, беруть різнокольорові картки й утворюють відповідні групи, або
на столі лежать картки, які об'єднані спільною темою (математика: на одній записаний початок формули, на іншій — закінчення, на третій — застосування).
На третьому етапі — організації навчальної діяльності учнів — у групі відбувається виконання завдань, які були поставлені перед групою: процес пошуку розв'язання, підбиття підсумків роботи групи; презентація своєї роботи із залученням усіх членів групи (доповідачі, дизайнери, матроси на кораблі, керівники, оператори ЕОМ тощо). (Додаток № 1 4-ий етап; №2 та №5 )
Але, як правило, проблема по-різному сприймається учнями. Це зумовлено індивідуальними особливостями сприйняття. Тому необхідно для групи ставити завдання, яке буде зрозумілим і припустимим для всіх членів групи.
Важливим моментом групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливо різні варіанти організації роботи групи (Додаток №3).
Дуже важливо на уроках залучати всіх учнів. У цьому допомагають інтерактивні методи. "Коло ідей" - учні, сидячи у колі, мають можливість висловити та обґрунтувати свою позицію. "Мікрофон" - по черзі викликаю учнів, які імітують "говоріння" у мікрофон. Інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, право говорити належить тільки тому, у кого символічний мікрофон. Метод "займи позицію" допомагає вести обговорення дискусійного питання в класі. Використовую його з метою надання учням можливості висловитися та практикуватися в навичках спілкування.
Метод "Прес". Метод надає можливість навчитися аргументовано, в чіткій і стислій формі формулювати і висловлювати свою думку з дискусійного питання. Метод "Прес" має таку структуру та етапи.
1. 1.Позиція "Я вважаю, що." (висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору).
2. Обгрунтування "тому що." (наведіть причину виникнення цієї думки). 3. Приклад "наприклад." (наведіть факти на доказ вашої думки, вони підсилять вашу позицію). 4. Висновки "Отже, я вважаю." (узагальніть свою думку, про те, що необхідно робити). Виявити різні позиції щодо певної проблеми або суперечливого питання дає можливість застосування методу дискусії. Щоб дискусія була відвертою, створюю в класі атмосферу довіри і взаємоповаги, і тоді всі учні класу включаються в розумову діяльність і розвивають свої здібності.З цією метою пропоную учням дотримуватися таких правил:
Висловлюватись по черзі, не перебиваючи того, хто говорить. Критикувати думку, а не особу, яка її висловлює. Поважати всі висловлені думки.
Не сміятися, коли інший говорить, за винятком випадків, коли хтось жартує. Не змінювати темидискусії. Заохочувати до участі в дискусії інших та інші правила, які кожний вчитель встановлює по своєму погляду чи потребі.
Для дискусії пропонуються суперечливі питання. З метою розвитку навичок ведення дискусії застосовую метод "Акваріум", суть якого полягає в поділі учнів на дві-три групи для виконання ними певного завдання. Це дозволяє мені реалізувати навчальну мету даного уроку і досягти розвитку особистісних компетентностей школярів
Паралельно з роботою над навчальним матеріалом продовжую формування доброзичливого комунікативного середовища: напрацювання правил кооперації, співробітництва, які сприяють, а не заважають пошуку спільного рішення:
• у спільній праці немає «акторів» і «глядачів», усі — учасники;
• кожний член мікрогрупи заслуговує на те, щоб його вислухали не заважаючи;
• потрібно говорити так, щоб тебе розуміли; висловлюватися безпосередньо з теми, без використання додаткової інформації;
• якщо прозвучала незрозуміла інформація, ставити запитання «на розуміння» (наприклад, «Чи правильно я зрозумів, що...»), тільки після робити висновки;
• критикуються ідеї, а не особистості;
• мета спільної діяльності не в «перемозі» якоїсь точки зору, а пошук найкращого розв'язання на підставі зібраних думок щодо проблеми. Тільки на цьому етапі можна виділити зовнішні та внутрішні результати навчання в інтерактивному режимі.
Педагогічні основи організації групової роботи: (табл.1)
Зовнішні результати навчання в інтерактивному режимі
Педагогчні:формування навч. груп; знайомство з правилами співробітництва;
визначення спільних завдань групової роботи
Психологічні:мотиваційна готовність до взаэмоспілкування,спільногрупова рефлексія; групова єдність
Розвиток навичок взаємодії;
оптимізація оцінки процесу і результату спільної діяльності; підвищення пізнавальної активності; формування колективу та підготовленності до інтерактивного навчання
Особиста готовність до праці в групі; усвідомлення прав та обов`язків члена групи; відпрацювання навичків міжособистісного спілкування; становлення учня як суб`єкта навчальної діяльності; розвиток рефлексії
Четвертий етап — презентація групового рішення — залежить від задуму та логічних кроків членів групи. Якщо розглянути класифікацію форм спільної діяльності, то можна визначити варіанти презентації групових рішень.
Таблиця 2 Організація презентацій групових рішень
Презентація розв'язань може проходити за сценарієм однієї із форм:
• усна доповідь;
• презентація у вигляді структурно-логічних схем;
• заповнення таблиць, підготовка буклетів тощо.(Додаток № 8 проект «Фрактали – це красота чи наука?») Цей етап допомагає розвинути комунікативні навики учнів, вміння публічного виступу; вчить узагальнювати та систематизувати зібрану інформацію за темою.
Етап презентації групових рішень замінюється, виключно за своєю значимістю, п'ятим етапом, який можна означити як відмінну особливість інтерактивного навчання, — рефлексією уроку. На цій стадії учень перетворює нові знання на власні, оскільки висловлює їх своїми словами. В кінці уроку повертаємося до записів на дошці, зроблених на початку уроку, уточнюємо, що зі сказаного підтвердилося, чи досягли поставленої перед собою мети, чому навчилися. Обов'язково звертаю увагу на невербальні комунікації - стан душі кожного учня, з яким закінчують урок (Додаток № 2 1.част. ) Намагаюся зняти напругу, а також поставити нову мету для освітньої діяльності, причому учні самі беруть на себе зобов'язання щодо подальших дій. Для кращої організації навчальної діяльності на уроці рекомендую в зошиті написати резюме, дати відповіді на запитання: що сподобалося на уроці?, що не сподобалося?, чи задоволені ви собою?, поставте оцінку собі та дайте собі завдання.
Я заздалегідь підбираю запитання, які допоможуть учням зрозуміти і рівнозначно висловити ставлення до процесу (дослідження). Наприклад: «Чи легко працювати в групі?», «Хто відчуває себе впевнено і чому?», «Чи завжди має рацію той, хто бере на себе відповідальність керівника групи?» тощо. Я зацікавлена у тому, щоб учні вчилися розуміти й конструктивно оцінювати процес, тому приймаю різні точки зору учнів. Ефективність рефлексивного етапу залежить також від готовності учнів до самоаналізу. Важливо, щоб і рефлексія була присутньою на кожному уроці.
Завершую етап рефлексії завжди я , і , крім конструктивної критики, не скуплюся на позитивні оцінки. Відмінність основ інтерактивного навчання від традиційного потребує перегляду системи оцінювання на суб'єкт-суб'єктне, з варіацією в бальній межі.
Робота за такою технологією потребує від мене:
• вміння знаходити проблемне формулювання теми уроку;
• вміння перед учнями ставити запитання, які сприяють пошуку і спонукають до спільної роботи;
• готовності до детального аналізу і самоаналізу заняття; витрат часу на «педагогічні нотатки».
Таким чином, навчальна взаємодія побудована на основі методів інтерактивного навчання, які спонукають до розвитку навичок спільної праці, що, у свою чергу, забезпечує особистісний розвиток учнів.
Інтерактивні методи навчання дають можливість активізувати мислення учнів, залучати учнів до плідної бесіди, мотивувати навчання, показувати різні точки зору, допомагає ставити свої запитання та формувати власну думку.
Впровадження інтерактивних методів у практику роботи, разом з тим, пов'язане з певними труднощами і проблемами. Насамперед, найчастіше доводиться стикатися з обмеженістю інформації, яку доводиться додатково готувати до уроку, недосконалістю підручників, і, часто, з байдужістю учнів до вирішення проблем, які стоять на уроці. Основним недоліком групової роботи , а значить інтерактивних методів, є різний рівень знань і можливостей учнів, що, в кінцевому результаті, впливає на результативність роботи всієї групи і створює психологічну напругу. Дискусію важко провести у тому випадку, коли учні в недостатній мірі оволоділи фактичним матеріалом по темі і тому не можуть аргументовано довести свою думку. До того ж підготовка кожного інтерактивного уроку вимагає значних затрат часу. Все це разом не дозволяє робити всі уроки інтерактивними. У кінцевому підсумку такими є окремі, найбільш зручні за темою уроки, або ж на уроці використовуються окремі методи інтерактивного навчання. Отже, типові проблеми:
1. Головна проблема: учень часто не має власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "В нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету" тощо.
2. Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення; 3.Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс;
4.Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи;
5.Труднощі в малих групах: лідери намагаються "тягнути" групу, а слабші учні відразу стають пасивними;
6.Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання "авторитету", привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: "Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!" ї
Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.
Готуючись до кожного уроку, думаю над тим, щоб був побудований методично вірно, намагаюся, щоб урок на урок не був схожий. (Додаток №4) На своїх уроках намагаюся стимулювати творчий пошук, використовую різні методи і форми роботи, прищеплюю учням навички самостійної роботи з книгами; розвиваю навички роботи в групі, вміння слухати товаришів та висвітлювати свою думку; привчаю до дослідження, пошуку, спостережливості.
При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація. Як показали результати моїх уроків , після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:
1.Учні набули культури дискусії; 2.Виробилося вміння приймати спільні рішення; 3.Поліпшились вміння спілкуватися, доповідати; 4.Якісно змінився рівень сприйняття учнями математики – він набув особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам’ятати" стало "обдумати", "застосувати" якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.(Додаток № 6)
Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.
Таким чином, використання інтерактивних технологій на уроках математики дає можливість збагачувати світоглядну і моральну основу суджень як окремої особливості, так і громадської думки учнівського колективу. За допомогою подібних інтерактивних вправ можна глибше осмислювати актуальні явища громадського, культурного, міжнародного життя, навчитися поважати власну думку, зрозуміти, що не завжди те, що висловлює більшість, є істиною.
Література
1.Інформаційно-методичний журнал „Школа2, № 6, червень 2006 р.
2. Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: Методичний посібник. / Авт.-уклад. О. Пометун, Л. Пироженко. - 2004.ь
3. Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: Методичний посібник. / Авт.-уклад. О. Пометун, Л. Пироженко. - 2007.
4. Науково-методичний журнал „Математика", № 30, жовтень 2007 р.
5. Науково-методичний журнал „Математика", № 13-14, травень 2007 р.
6. Васютинський В. Психологія влади в інтерактивному дискурсі //"Ї". - 2003. - № 30. - C. 62-71
7. Варзацька Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади //Дивослово. - 2005. - № 2. - C. 5-19
8. Вольфовська Т. Визначення рівня сформованості інтерактивних умінь особистості на етапах соціалізації //Педагогіка і психологія. - 2003. - № 3-4. - C. 141-144
9. Вольфовська Т. Становлення інтерактивних умінь як психологічна проблема інтеграції особистості в суспільне життя //Педагогіка і психологія. - 2002. - № 4
10. Гейко І. Використання інтерактивних форм і методів навчання як засіб формування творчої особистості //Історія України. - 2002. - № 37. - C. 7-9
11. Глущенко Л.Є. Щоб навчання було цікавим : З практики його організації за інтерактивними технологіями //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. - № 9. - C. 16-22 12. Жилінкова І. Зобов'язання з надання послуг у сфері інтерактивної (дистанційної) освіти //Право України. - 2002. - № 4. - С.108-113 Карасик А. Структура і методика інтерактивного уроку у початковій школі //Початкова освіта. - 2005.
